Кормова культура номер один – люцерна

Люцерна вважається цінною кормовою культурою, яка також має лікувальні властивості.

Дану культуру відносять до сімейства бобових і на латині її назва Medicago. У сільському господарстві України поширені такі види, як: люцерна посівна, синя, дикоросла (жовта і хмелеподібна).

Люцерна - морозостійка культура. Не любить кислих ґрунтів і заболоченість. Однак воліє вологий ґрунт (60-80)%. Рослина любить світло і тепло. Висота цього трав'янистого напівчагарника може досягати 1,7 м. Має стрижневу кореневу систему, здатну проникати на глибину (4 - 10) м. Люцерна погано сусідить з бур'янами. Активно поглинає поживні речовини з ґрунту, в зв'язку з цим необхідно забезпечувати її мінеральним харчуванням, що містить фосфор.

Перевагою даної кормової культури є: можливість зростання цієї рослини до 6 років на одному полі; відростання вегетативної маси за короткий час; багатокомпонентний склад поживних речовин. За три - чотири укоси отримують в середньому «зеленої маси» - (60 - 80) т/га, сіна - (12 - 14) т/га. Засвоюються корми з люцерни на (60 -75)%. У 100 кг рослини близько 9 кг рослинного легкозасвоюваного білка (поживність - 48 одиниць). Люцерну заготовляють на зелений корм, сіно, силос, використовують у вигляді гранул, сінної муки. Також на полях її зростання проводять випас худоби.

Для застосування в якості кормової культури, збір в період вегетації проводять кілька разів. Починають укіс коли на посівах цвіте 10 % рослин. Це дозволяє зберегти травостій. Друге цвітіння настає приблизно через 55 днів, наступні - кожні (35- 40) днів. Завершують скошування люцерни за 1 - 1,5 місяці до закінчення вегетації. Даний період припадає на цвітіння всього 15 % рослин, але дозволяє виробити морозостійкість і отримати перший якісний урожай.

Цю рослину можна застосовувати як сидерат. Бульбашкові бактерії кореневої системи люцерни накопичують азот. Протягом трьох років в одному гектарі накопичується до 200 кг цього хімічного елемента при відсутності поливу, а на поливних площах - до 300 кг. Тому цю культуру часто застосовують як «зелене добриво».

Масло, яке отримують з насіння рослини багате на вітаміни (А, С, D, К), жирними кислотами, каротином, пектинами і вуглеводами, білками. Також містить кальцій і калій, фтор, ферменти, рослинні стероїди, алкалоїди, фітоестрогени.

Агровиробникам варто звернути увагу на люцерну не тільки як на кормову культуру. Її можна застосовувати в медицині у вигляді відварів і настоянок, косметології (маски для обличчя, полоскання волосся), кулінарії (мікрогрін, фреші, салати). Завдяки багатому вмісту протеїну, клітковини, кератину, вітамінів і амінокислот люцерну вживають як харчову добавку.