Підживлення озимих зернових азотом

Ефективність використання добрив азотної групи в весняний період залежить від терміну та способу їх внесення.

Для підвищення врожайності азот слід вносити якомога раніше, а для підвищення якісних показників дане добриво слід використовувати на пізніх стадіях.

Одним з факторів розвитку є норма внесення азотних добрив. Є кілька підходів її визначення.

Перший - рекомендації науково-дослідних установ на підставі проведених польових досліджень. Популярний метод, який не враховує різноманіття родючості ґрунту і кількість елементів живлення, що містяться в ґрунтах конкретного підприємства, тобто використовує середньозважене значення. Для одних полів показники будуть завищені, для інших можуть бути занижені.

Другий - визначення вмісту доступного азоту в ґрунті і розрахунок його потреби для запланованої врожайності. Тут розраховується норма внесення азоту для родючості певного поля, але без уваги залишається розвиток озимої пшениці ранньою весною і протягом весняно-літнього періоду.

Суть третього підходу до визначення норм підгодівлі ранньою весною полягає у визначенні виносу азоту однією тонною зерна і, відповідно, соломою, при якому враховується запас азоту в грунті, а також в якому стані знаходяться рослини ранньою весною. Незаперечний факт, що для стеблостою з щільністю 1100-1300 і 350-500 необхідна своя норма. І якщо для перших вона може бути недостатньою, то для других - надлишком.

Для кожного поля розраховується загальна потреба азотних добрив на підставі винесення одиницею продукції і відповідною кількістю соломи. Тут норма - це різниця між розрахованими потребами для певного рівня врожаю і фактичною присутністю азоту в ґрунті.
Цей метод показує, що навіть в невеликих фермерських господарствах єдиної норми не існує. При його використанні підвищується ефективність мінерального живлення, що в свою чергу підвищує ймовірність досягнення запланованої врожайності. Грамотне проведення підживлення та визначення її термінів, способів, послідовності, ґрунтується на стані розвитку рослин і показниках запасу в ґрунті азоту. Першими харчування отримують посіви, у яких недолік азоту. Посіви з нормальним забезпеченням азотного харчування удобрюють пізніше, щоб домогтися продуктивності повноцінного колоса. Перенасичення азотом викликає надмірне кущіння.

Внесення азоту в мерзлоталий ґрунт ранньою весною під час стадій кущіння і «виходу в трубку», підвищує врожайність пшениці, але на її якісні показники не впливає. Застосовуючи ж позакореневе підживлення сечовиною для отримання високоякісного зерна, слід пам'ятати про небезпеку отримання опіків.

Проведення прикореневого підживлення покращує процеси репродукції і, відповідно, підвищується врожайність. Також вони сприяють накопиченню азоту в вегетативній частини рослини, що необхідно для формування високоякісного зерна. Якщо проводити позакореневе підживлення на стадії колосіння з недоліком азоту в вегетаційних частинах, то такі підгодівлі будуть неефективні для поліпшення якості зерна.

Визначити кількість накопиченого азоту в ґрунті і рослині можна, звернувшись до професіоналів діагностичного центру «FitoLab consulting». Фахівці даного центру проведуть аналіз ґрунту і рослин, і, враховуючі усі фактори впливу, видадуть грамотні рекомендації по необхідним нормам внесення азотних добрив для вашого поля.